ніж старосвітські, бо тепер світ став старший, і число проб і наглядностей зросло безмірно. Вже одно плаванє по морю та подорожі, що вбільшили ся в наші часи, найшли в природі тілько річей, котрі можуть повести до нових думок!“
Сими словами анґлійський учений перевернув звичайні доти думки про старе і молоде. Власне через те й слухали старих людей, що вони, як кажуть, більше бачили світа. Але, відколи люде почали більше рушати ся, а особливо від коли почали записувати у книжки те, що́ бачили і думали, від коли книжок стало більше, то справа обернула ся так, що власне той, хто більше рушав ся і більше читав, той і більше бачив і знав світа. А таким може бути і молода людина, а в усякім разі люде чим раз новіщих часів стають чим раз більше знаючими, так як би старіщими.
Такими думками, як Беконові, котрі після него почали казати й инчі вчені, підрізана була в корени пошана до старосвітсьоі науки, що єі буцім то треба слухати, а не здавати ся на власний розум і пробу.
Ще перед Беконом учений Поляк Копернік (1493–1543 р.) зважив ся на думки про світ, неподібні ні до церковних, ні до тих, які мали вчені Греки, котрі хоть і думали, що земля куляста, але все таки говорили, що вона більша від сонця і що сонце коло неі ходить. Копернік написав книгу, в котрій доказував,
