народів (етнольоґія) та про йіх минуле (історія). Після того важко вже стало письменним людям думати, що в старі часи люде були розумніщі і що в загалі все було ліпше, а тепер іде до гіршого. Противно, просвічені люде явно стали бачити, що світ чим далі йде до більшого розуму, до ліпшого стану.
Нарешті два вчені Французи написали осібні твори, де показали, що і в науках і в громадських порядках та людських звичаях, на скілько вони нам звісні за кілька тисяч років, іде постепенне поліпшенє, поступ. Перший с тих Французів був Тюрґо́ (1727–1781 р.) а другий Кондорсе́ (1743–1794 р.). Оба вони в кількох своіх працях говорили про поступ, а окрім того написали про него осібні праці — Тюрґо́: Про мову про постійний поступ людського розуму, а Кондорсе́ книгу: Нарис історичного образа поступу людського розуму.
Головну думку свою Тюрґо́ виложив ось якими словами: „жадоба зиску, честолюбство, пусте славолюбство (урядів) усе переміняють світове житє, заливають землю кровю, але посеред тих руін людські звичаі все мякшають, розум просвічає ся, окремі народи зближають ся один до одного, торговля і державні зносини (політика) з'єднують нарешті всі частини землі, і вся купа людського роду переживаючи то спокій, то рух, то добре, то
