Ви всі прийшли? Підходьте ж по порядку,
свої удари від бійця прийміть.
Так, так! Ви всі підходите юрбою,
панки, самовдоволені собою,
ділки брудні без сорому і честі,
однак умілі в підлості і лесті,
невігласи наівно — добродушні,
глушителі добра, раби послушні,
своїх панів, нікчеми й холуї,
удари вам призначено мої!
Ідіть, — ще сила в в твердій руці!..
А хто там в філософськім ковпаці
схилився осторонь, з чолом високим,
мудрець відлюдний з поглядом глибоким,
чужий юдолі й суєті земній,
величний у відлюдності своїй?
Це ти, учителю? Привіт і шана!
Розвіялася слів твоїх омана
і ореол твоєї слави зблід,
лишивши в серці невигойний слід.
Був час — ми вірили тобі бездумно,
але навчились потім розуміть:
в російській дійсності не все розумно,
а що розумне — в тюрмах цар гнобить.
Приймай же за науку наш чолом,
