Никне покроплена кров'ю трава — кров'ю Кащея лихою. І загули по весняній землі гуслі у вільному співі. Там, де ті гуслі, старі і малі завжди веселі, щасливі; там у криницях довільна вода, плодом гілля обважніло… Леле! Покіль я про все те гадав, в грубці давно прогоріло. 1940 р.
