Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/111

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


його в холодних стінах каземата
або в сибірських руднях? Що ж! Дарма!
Живого духу не злама тюрма
Його не закувати у кайдани.
Він з підземелля, з попелу устане
й, безсмертний, оживе в народі знов,
щоб битись за братерство і любов,
за рівність уселюдську і свободу.
Вже чутно грізні поклики народу!
Він устає! Він твердо й грізно йде, —
і рабство і сваволя упаде!
Так швидше гинь, насильство і тюрма!
Хай зійде сонце, хай загине тьма!

Росіє! Бачу путь твою ясну:
розвіявши мару пітьми страшну,
розбивши ланцюги сваволі й гніту,
ти — на чолі освіченого світу —
даєш закони вченим і митцям,
натхнення будівничим і співцям,
приймаєш дань поваги і пошани,
хвалу і славу людства усього.
Я бачу даль майбутнього твого!
Я заздрю вам, майбутні громадяни!
Привіт же вам, творці життя нового,