Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Хилюся ось над ліскою,
як та верба стара,
а час би вже невісткою
командувать, — пора!

Повернешся — побачимо…
Тут тільки погукай —
за хлопця неледачого
бери і не питай.

А ще як поталанить де,
та будеш при грошах,
тоді тебе і доля жде,
і щастя у руках.

Отож дивися, сину мій,
роби й про себе дбай.
Весною, днями синіми
додому повертай. —

А син стоїть та хмуриться,
а син стоїть — мовчить.
І осінь ніби журиться,
і дощ мрячить… мрячить…

Сурмить у сурму мідную
багряний листопад.