Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
В НАДВОЛЗЬКИХ СТЕПАХ

В степах надволзьких зимний вітер віє
і куряться поземкою поля…
О, скільки пам'ятає ця земля,
де нині мирний ратай жито сіє!

Це тут, на Волзі, мрія полум'яна
збирала вольницю в полки бучні;
це тут лунав і кликав до борні
клич Пугача, клич Разіна Степана.

Це тут шуміли пурпурові стяги
і воля гартувалася в боях;
це тут до щастя пробивався шлях,
творились справи доблесті й відваги.

Бува ще й досі: вийде ратай в поле
і знайде штик іржавий… стремено́,
як свідчення, що́ діялось давно,
що́ не зітреться з пам'яті ніколи.