О. Довженкові
Вісімнадцятий далекий рік. Сніжок. Ніч. На вулицях Чернігова старого торопко у млі зникає крок, і проходить небосхилом місяць строго. Темно. Вбого й тихо в вулицях глухих. Насторожено затихли перевулки. В губернаторськім будинку — гомін, сміх і гудуть слова й промови п'яні гулко. П'ють міцне старе вино пани і, сп'янівши, б'ють себе у груди.
