Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ХЛОПЧИК ІЗ ДЗЕРКАЛОМ

На призьбі хлопчик з дзеркалом сидить
і зосереджено зайців пускає.
В безхмарнім небі сонце ясно сяє,
і два метелики летять в блакить.

Хоча в саду пожовкнула листва,
але повітря ще теплом налито.
На чорнім полі проростає жито
і з вітром гомонить суха трава.

Ген-ген пастух в сопілку виграє,
на вигоні пасеться тучне стадо,
і пишне сонце теплим водоспадом
на землю сяйво пролива своє.

І так відрадно й любо на землі,
і манять душу простори безмірні.
Велінню потаємному покірні,
летять в далекий вирій журавлі.