Враз — махнула панна стеком
та як хльосне межи очі!
Затремтіли в неї вії,
вираз гніву на обличчі:
хай нещасний хлоп не сміє
так дивитись панні в вічі!
Світ потьмарився хлопчині,
з рук суниці полетіли,
і побіг він у ліщині, —
ляк йому добавив сили.
Та гаразд отому птаху,
що потужні крила має,
а хлопчину-бідолаху
всюди панство настигає.
Він сюди — а тут нагайка,
він туди — там хлистик пані, —
ну, точнісінько, як зайко
у гаю на полюванні!
Врешті, хлопця оточили.
Жарти, сміх навколо чути.
Ясь не має більше сили
ані бігти, ні дихнути.
