і здається, ніби птиці
славлять хлопчика малого
І вивірки не сердиті,
джерело бурчить привітне,
а у сонячній блакиті
лине птаство перелітне.
Ходить Ясь в бору густому
та збира шишки й горіхи,
забуває про утому, —
серце в хлопця повне втіхи.
Десь він знайде кущ шипшини,
десь одломить гілку глоду.
Та одного дня хлопчина
знов натрапив на пригоду.
Був похмурий день осінній,
ліс закутався туманом.
Гуси в млі летіли синій
гомінливим караваном.
Листя падало з ліщини,
впавши, мов живе тремтіло,
і соснина до соснини
нахилялась посмутніло.
