сосни гнуться кучеряві
і кричать тривожно птиці.
Ось хати вже… Близько! Близько!..
Стука Ясю кров у скронях…
Слово вимовив хлопчисько,
комісар гукнув: „По конях!“
І летять бійці, як лава,
шлях дзвенить під копитами.
В ліс веде їх Ясь русявий
найкоротшими стежками.
Ліс мовчить. Стоять берізки,
мов дівчата в білих свитах.
Повторяють переліски
стукіт кінського копита.
Ліс мовчить. В густій ліщині
ані шелесту, ні звуку.
Сосни щось у верховині
шепотять старому буку.
Ліс мовчить. Бійці вже піші.
Йдуть… Тремтять осики чулі.
Та нараз у сивій тиші
засвистіли тонко кулі.
