Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Довга, довга ця хвилина
в тихім лісі, край дороги!

Із сосни стікає глиця,
мов пісок із рук дитини,
закричала в лісі птиця…
гілка впала з деревини…

Й більш ні шелесту, ні звуку…
І здригнувся граф вусатий.
„Може вмерти?“ — Й білу руку
простягає до гранати.

Та… стоять бійці навколо.
Ні, і вмерти не вдається.
Графу піт вкриває чоло,
комісар стоїть, сміється.

Каже: „Кепська ваша доля,
непривітна й неласкава.
Хлопу нині — повна воля,
граф — без захисту і права.

Чи пристало ж для розбою
вам виходить на дорогу
і ховати гонор, зброю
під чужу свитину вбогу?