ПРОВОДИ
(Початок поеми)
Стоять біля двора в запрязі коні,
у нетерплячці б'ють копитом землю,
і Ларивон, колгоспний їздовий,
у полотняній вишитій сорочці
і в піджачку з значками у петлиці,
покрикує на них, цигарку смалить
та дожидає, поки вийде з хати
єдиний пасажир — Лександра Мельник,
відома, знатна ланкова колгоспна.
Вона сьогодні їде у Москву:
на виставку. „Ото щаслива жінка, —
міркує Ларивон, на возі сидя: —
Побачить світу стільки! А можливо
побачить і того, хто із Кремля
всю нашу землю пильно оглядає,
уважно стежить за життям народу,
