Цю сторінку схвалено
КАЗКИ ІЗЕРГІЛІ
В пустельний берег б'ють потужні хвилі,
поміж возами вогнище горить,
засмаглі лиця в колі золотить,
де чутно тихий голос Ізергілі.
Але слова окрилюючі й смілі
казок її звучать, як дужа мідь;
вони дають надію, кличуть жить,
їх чувши, дужими стають безсилі.
Вони — огонь із серця юнака,
що вів братів із предковічних хащів.
В них міць незламна, віра в них палка
в майбутнє світле, в дні прийдешні кращі.
Їм силу і огонь, і віру, й гнів
дав велет мислі, друг трудівників.
1940 р.
