Цю сторінку схвалено
СОН
„…Колись він бачив далекі краї, де сонце і море навперейми намагались розгорнути перед ним всі свої дива, але то було давно, і буденне життя ущерть занесло попелом згадки“.
М. Коцюбинський. „Сон“
Людині снилось безбережне море,
південне сонце, синя далина.
Співала пісню радості весна,
сіяло небо чисте і прозоре.
Забулися у сні печалі й горе,
буденщина марудна і нудна.
Любов безжурна, вільна і ясна
окрилювала знову серце хворе.
О, як відрадно вдвох було іти
і хвилям, і вітрам пругким напроти!
Для них світило сонце з висоти,
а їх слова повторювали гроти…
Та сон скінчився, знов похмурі дні
і спомини про щастя уві сні.
1940 р.
