Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



В кузні молот без умовку
стука, витанцьовує:
там коваль веселий вовку
голос перековує.

А полями, через гору,
через ліс, дубравами
пісня йде легка й прозора,
як весна над травами.

Пісня йде, дзвенить, сміється
з сонцем понад лукою.
Хто почує — осміхнеться,
чоботом пристукає.

Сталіно.