ПАПЕРОВІ КОРАБЛІ
Як давно було то — леле! —
тільки мріє, наче даль.
Виростала перша зелень,
пахло сонце, ряст, вода
Жайворонки… ледве оком
їх уловлював у млі!..
І пускав я над потоком
паперові кораблі.
Так безжурно, так прозоро
і безхмарно так було!
Небо чисте, неозоре
в душу синь мені лило.
Пролетіли птиці-роки.
Досить я життя пізнав.
Знов шумлять гучні потоки,
знову радісна весна.
