ГОЛУБИ
Прибрались зеленню горби,
шумлять дерева свіжим листом
і вранці над весняним містом
в блакиті — голуби.
Як білі видива, вони
з'явились — зникли блискавично,
і знов ідуть прохожі звично,
і ллються світла буруни.
У всіх свої думки й діла,
не всім є час дивиться в небо!
То хто ж відчув на серці в себе
хоч тінь од білого крила?
Чи може ти, незнаний друг,
ішовши, раптом пожаліла,
що не зросли у тебе крила,
щоб полетіть за виднокруг,
