Цю сторінку схвалено
ЛІС ШУМИТЬ
Я в санаторії живу, в Соснівці.
Навколо ліс — високі, рівні сосни.
Хитає їх пахучий, теплий вітер, —
і шум такий, немов прибій на морі.
Ідуть хвилини — линуть хвилі шуму,
як вічності прибій закономірний,
як всесвіту годинник велетенський,
що виміря життя великі строки.
Вслухаєшся — і глибше розумієш:
твоє життя — то є також хвилини
у вічному, яке одно безсмертне.
І тихий роздум повиває душу,
маленька власна тяга затихає,
мов чується приглушено й далеко.
Соснівка, 1938 р.
