II
Чуткий, короткий і тривожний сон
розвіяв ранок сонячно-прозорий.
На білім ліжку безнадійно хворий
лежить „неистовый Виссарион“.
Останні числа травня.
У кутку
ляльками бавиться дитя біляве,
візок цяцьковий на килимку,
а в вікна сонце дивиться ласкаве,
і вулицю рухливу й гомінку
угадує до тиші звикле вухо.
Віссаріон безмовний. Кашля глухо.
На столику, що поруч коло ліжка,
лежить розрізана недавно книжка,
папір, перо гусине, каламар
та свіже листя.
Хворобливий жар
зсушив обличчя; на губах смага,
а на худих щоках червоні плями.
Він стежить поглядом, підпершись подушками
за донькою любимою.
