Сторінка:Михайло Дубовик. Багряний листопад. 1941.pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


напівсвідомості чи забуття,
а перед ним, неначе у тумані,
проходять образи його життя.

III

Ще на Сенатській площі пахнув дим
повстання чотирнадцятого грудня,
ще з мурів не зітерлися сліди
від куль і ядер, ще в сибірських руднях
кайданами гриміли в глибині,
царем закуті мученики мрії,
в аудиторії ж, в холодній тишині,
текли слова, байдужі і нудні,
про інверси, автоніяни, хрії.
Російської словесності солдат,
сухий схоласт, педант нудний і строгий
читав свої безбарвні монологи,
і сипався труський пісок цитат,
крутилася словесна веремія.

Мов заговорена, жила Росія
в приниженні, у безпросвітній млі,
і всюди — на полях, на Волзі, на Уралі
лилися сльози і пісні печалі,
як стогін многострадної землі.