Сторінка:Михайло Рудинський. Архитектурне обличчя Полтави. Полтава. 1919.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


турі. І можливо, нігде інде вона не виявилася так рельєфно, як іменно в архитектурі міста.

Основними рисами її являється, по-перше, наслідування в формах якомусь більшому осередкові, по-друге, підлягання першому ж сильному впливові і, нарешті, в разі припинення тих впливів, певна завмерлість форм і опровінціялізовання їх, так би мовити, перероблення їх природою, дужчою за ґеній людини.

Одже моїм завданням є огляд пам'яток місцевої архитектури, який довів би правдивість тих думок, що їх зазначено вище.

Але ж раніш ніж переходити до огляду Полтави в її архитектурі, треба спинитися на самій історії міста, яка поставить для нього певні тички і дасть певні пояснення.

II.

Засновану десь в глибокій давнині, Полтаву називають вперше в XV віці, але ж і в XVI і в першій половині віку XVII се мало кому відомий і зовсім нецікавий закуток просторів Лівобережжя, і тільки при Б. Хмельницкому Полтава стає в ряди полкових городів. Першим полковником полтавським був Мартин Пушкарь.

Що уявляла з себе Полтава тих часів, говорити з певністю не доводиться, але ж спроба C. Васильківського дати задній плян до його картини „Обрання М. Пушкаря“ в кожнім разі є вірною[1].

Якийсь пляц перед звичайною деревляною церквою, стилю церкви Спаса, біля котрої, по всьому, й було „місто“, тоб-то базарь, якийсь будиночок типової старосвітсьскої форми і все. Далі йшли хати й хати. Хто й зна, чи були ще инші церкви.

Звичайно, скоро по тому Полтава починає потроху зростати й застроюватися. М. Пушкарь зі старшиною був, як те й личило, фундатором манастиря, але ж кам'яні церкви манастирські побудовані по ньому.

Кінець XVII сторіччя дає нам мало данних про Полтаву. Можна гадати, що з перетворенням її в полкове місто, вона головним чином, міцніла, яко фортеця; принаймні, в початку XVIII століття, користаючи з сього положення ґеоґрафичного — на краї високого і малоприступного обрива — вона уявляла собою не аби-яку кріпость. До сього ж часу, мабуть відносяться і ті інтересні підземні ходи й коридори, які досить

  1. Дпя неї артист користав з літографії 30 років.