Отся розбита історія нужди, гріхів, горя і непристиглих поривів написана для старших.
Не мав я тут на думцї нїяких одиниць, лише широкі круги і старав ся зріжницювати їх так як сотворив їх Всемогучий Бог і могутня суспільність; тому коли б мало упасти яке негодованє, то зрозуміти ясно, до кого передовсїм мало би воно звернути ся.
На мене міг би упасти закид за технїчні хиби сеї зовсїм неартистичної, нерівної і незаокругленої працї, але скажу по правдї, що я сам не старав ся добирати тут нїякого методу, нї артистичних способів, бо по що́ облїплювати правду рожевим папером, по що́ солодити друковані слова, а кривдити живу, божу, суспільну правду?
Тому я старав ся, щоб річ вийшла вірна, з кровю і кістками, се значить — погаратана така як у буденнім житю — в природї — перед нашими очима — в нашій власній хатї — в нас самих.
Пишучи сї чорні стрічки питав я себе нераз: Чому дїти мають скоро старіти ся? Чому мають вони дивити ся на розпусту, підлоту, ненависть і иньші гріхи своїх родичів?