Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/100

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Такий самотній хрест. Така сумна могила.
Я зробив останній крок.
Стума бездонна мене забила.
Сумний вінок.

Як і вчора — залишені стьожки.
Вона була, чи не була — ховає.
Нуд важкий
мене проймає.

Вже третій день я злу наругу
почуваю від оголених віт.
Ходжу щоранно і щовечірно, розбиваю другу
пару чобіт.

Чи надовго, чи навіки вона мене захопила
чи сам зроблю знову привітний крок?
Я не можу дивитись, коли самотня могила,
коли сумний вінок.

9 — X. 916. Владівосток


П'ЄРО НАЇВИТЬ