Цю сторінку схвалено
Осінь похмура йде
хмари дощі тумани
осінь у серце веде
смуток нежданий.
Холод суне німий
в душу сповзає мла —
осінь! серпанок густий
ти принесла.
Ради не дам собі
в серці моїм мовчання
спогад ридає в журбі —
давнє кохання.
24 — VIII. 913. Київ.
ОСІНЬ