Цю сторінку схвалено
Люблю, коли вітер назустріч тріпоче
і приска в обмерзле обличчя.
Здається тоді, ніби вискочить хоче
з грудей щось, моле і кличе.
Люблю, коли містом ніччю йду
в душі заховавши всі плями і блиски.
У мріях плекаю панну бліду,
що в серці зоставила стиски.
Але я не можу цих рисок втримати,
в серці зворушені інші вражіння.
Заплакана мати.
Самотність моя нероздільна.
7 — II. 917. Владівосток.
С. Гуляєву
ПАННА БЛІДА