Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/137

Я заморивсь страждать. Я перемучився.
Мені треба в ліс, приймати пілюлі, Боржом.
Я обезснажився. Я обеззвучився.
Лишилося буть на кладовищу сто́рожом.

Було б дуже глупо, якби я став

проклинати і плакати.

Хто винен, справді, що я Михайль а не

Джек.

Як і всі, що були, зникнеш із серця без

знаку ти,

я ж повернусь і піду бо мене ще не бачив

Казбек.

Хто винен, що мене не прив'яжуть посада

і прикрості,

хто винен, що в серці такого багато

зухвалого.

Лише настро́ї й фраґменти — час мені до

цього звикнути.

Мені ніхто не потрібний і від мене не ждіть

нічого сталого.

21 — II. 917. Владівосток.

БОРЖОМ