Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/139

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Невже Ви маєте лиш ту кохання силу,
що даєте мені?
Мрію легкокрилу
згадують дні.

Невиразність і нещирість — ми до цього 

прийшли.

Ну і хай — це край.

Так до чого ж Ви знову завели
про майбутній рай?

І чому я сам не скажу твердо — що годі,
бо безодня між нас!
Я, заплющивши очі, ніби бути згоді,
піддався впливу — на який час?

Люблю — я це знаю. Але ж чому раніш я

це почував?

У кожній рисі був кохання рух.

Я тоді не думав і не знав
цих чорних мук.

Мрію легкокрилу
згадують дні.
Невже, невже в душі Ви маєте лиш ту

кохання силу,

що даєте мені!


22 — II 917. Владівосток.


СУМНІВ