Цю сторінку схвалено
Без сонця жити я не хочу
стерпіть не можу я холодних ліхтарів
я сонцекров люблю і в крові сонце
і знову сонце в кровофабрах малярів
а як затулить хмара моє сонце
ще не холоне моя кров тоді
вона горить палає й рве охоче
щоб не коритися ні палу ні воді
вона бере мене і линем разом вгору
і сонце зустрічаєм знов
і кричимо:
сонце
драстуй —
шле тобі привітання бунтливий Семенко!
4 — I. 914. Київ.
СОНЦЕКРОВ