Цю сторінку схвалено
„У мене мовчазний настрій“ —
жартуючи в ухо шептала,
коли я блукав по Іматрі.
Невизначеність стала.
Лірика, лірика, лірика.
Світ у мої струни дзвоне.
Не поборю я собі звіря,
вбираючи мудрість Сорбони.
Може це все тільки для рими.
Взагалі я приймаю ваші за́киди.
Я вас люблю і зву дорогими —
я вас люблю на сході, на заході.
Згоджуюсь, я не великий майстер.
Доле, моїх здібностей позбав, позбав!
„У мене мовчазний настрій“ —
не жартуючи їй шептав.
16 — IV. 917. Владівосток.
ТУГА