Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/172

Найдорожче я віддала по добрій волі —
сказала, вдивляючись у захід, —
того дня, як не була у школі,
що зоставив матові відзнаки.

Наслідом губився зір в тумані,
де в синіх плямах танули сильветки.
Блиски зривалися з очей кокетки,
зливались з стрілами у нерухомім

спогляданні.

Діткнулась рукавом — у відповідь на

зичність.

Проймала серце поверхова вогкість.

За спиною шептались недокличні
далекі кроки.

28 — IV. 917. Владівосток.

ДАЛЕКІ КРОКИ