Цю сторінку схвалено
Хай би росли вони край прірви.
Ми нахилились. Смерти жах.
Застиг мій усміх на устах.
Нащо сказав, що їх не зірвеш?
Це ж є щось більше за рисовку
А в мене леденіли жили.
Я роздратований і не жалію сили.
Я йду — гей ти, висока!
11/14 — IV. 917. Владівосток.
КВІТИ