Цю сторінку схвалено
Я умру. Але вмерти не можуть
мої мрії-думки.
В них минуле сторожить
білосніжні замки.
Не жалій. Не сумуй… Літнім ранком
сонце душу пригорне мою.
Обернуся я в каплю прозорим світанком
і забудеш про мрію свою.
Щастя — казка, щастя - кохання…
Не жалій. Не сумуй… Моє тіло зникне, —
але праною влину я в тебе з диханням,
коли мрія мрію в час смеркання кликне.
— VI. 917. Владівосток.
Я УМРУ