Цю сторінку схвалено
Хутко ці гори кинемо,
море кинемо дике.
В Києві серце спинемо
і острах зникне.
Озеро Першої Зустрічі —
озеро Жовтих Лілій…
Майбутнє — чи нас одуре,
чи захопить у міці смілій?..
Скільки ми мрій оста́лили,
скільки в них сліз і захвату!
На горах сльози падали,
зникали, як мене звала ти.
Прощайте, звірячі спини!
Море — ти в душі навіки!..
Хутко, хутко ми вас кинемо,
в спогадах — ви нам ліки…
30 — VI. 917. Владівосток.
МОРЕ КИНЕМО ДИКЕ