Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/228

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Я не люблю села без місяця.
Зимою ночі пусті й страшні.
В кімнаті нудно. Я не знахожу собі місця.
Бачу якісь потвори уві сні.

Почуваю, що ця заплювана річ —
місяць глупий і обезпоезений —
зосередковує всі благання в безтямну ніч
і коли зрештою з'являється — видається

такий заспокоюючий і помпезний.


Гарно — так приблизно годині о 9 вечора —
на долину вийти, пройтись по стежках

саду.

Можеш уявить, що ходиш по схилах

ґренляндського ґлетчера,

коли сріблить і ілюзить предмети небесна

лямпада.


СЕЛО БЕЗ МІСЯЦЯ