Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/247

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Мій товариш забіг —
 я сам.
Яке сумне моє гавкання.
Шкода себе.
Чорніє, плямиться земля —
 сніг тане.
При місяці мерехтить щось,
в душу залазить, каплеться.
7 вздовж і 3 вшир шибок —
 у вікні моїм.
Але я ще не бачив Його,
були ночі сині.
Увечері, як лямпа світиться —
 сиджу за столом.
Перебігають, переставляються, живуть
тонкі рухи слів.
Ідем по стежках білого саду —
це наш „обход“.
Повертаємось білі, свіжі, мокрі.
Невже захоріє коли мій мозок?


РУХИ СЛІВ