Сторінка:Модест Левицький. Паки й паки. Про нашу літературну мову. 1920.pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


це зробиться помаленьку; зроблять це наші діти, коли вчитимуться у школах рідною мовою і навчаться шанувати її краще за своїх батьків. Але наше слово, недоладно вжите, не викинеться, а тільки попсується його своєрідний зміст, утратить воно свій аромат, просмердиться квасом та „кислими щами“.

Цих слів привів я низку в кінці моєї граматики; але, що я надаю цьому багато ваги, то наведу їх ізнов, трошки доповнивши, бо маю надію, що не все-ж то буде „горох до стіни“, а може й стане тою краплею, що камінь довбає. Хочу бути оптімістом і вірити, що совість не у всіх Українців, що пишуть, — камінь.

Аби не значить щоби, а відповідає московському: лишь-би, польському: byle-by.

„Аби день до вечора“.

Бесіда не є московська „бесѣда“, а „пирушка״. Отже не можна вживати цього слова замісць нашого „розмова“. Коли сказати: „мав бесіду з англійським послом“, то це виходить, ніби випив із ним по чарці, або й більше, і по приятельському побалакав.

Бесіди не може бути о тім“ — це дуже поганий для нас переклад московського: „не можетъ быть и рѣчи о томъ“. По нашому краще й простіше було-б: що й казати.

Відносини, зносини, обставини, умовини = моск.: отношенія, сношенія, обстоятельства, условія. Краще було-б, де тільки можна, обходитися

15