Сторінка:Модест Левицький. Паки й паки. Про нашу літературну мову. 1920.pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Мимо — повз або поуз, з родовим іменником: „їдьте повз церкви“.

Монах — по нашому чернець.

Назначити = поставити чи покласти знак: „мої гуси всі назначені“, „я вже свої копиці назначив“. А московське; „назначить помощником“ буде: „призначити за помішника“.

Наказати = моск. приказать, а моск. наказать = наше покарати.

„Ой казала мені мати ще й наказувала“.

Наступати — можна ногою; ще иноді: „ой наступає чорна хмара“, „орда наступала“. Але прикрий московізм буде: „наступила весна“ і треба: „настала весна“.

Неділя = воскресеніе, а моск. недѣля = тиждень. Отже ніяк не можна підставляти одно замісць другого. „Він обідав тільки раз у неділю“. — „А хіба в неділю треба обідати двічі?“ — спитає наш селянин.

Осібний = моск. особый, отдѣльный. „Сіли в осібну хату“.

Особистий = личный. „Мав особисту з ним розмову“.

Особливий = особенный, „Сталася особлива подія“.

Оці три слова иноді перемішують, уживаючи одного замісць другого.

Піднести — у нас уживається тільки в прямім розумінні. „Дайте, бабусю, я вам піднесу кошика“.

22