Сторінка:Модест Левицький. Паки й паки. Про нашу літературну мову. 1920.pdf/32

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


предписаніе дає дуже великий дуже маленькому) обмежитись у нас двома словами: повідомлення і наказ. Щож до мови, то треба уникати нагромадження тих дієслівних іменників та будування довгих періодів: що простіша буде мова, що ближча вона буде до звичайної розмови, то лекше буде писати папери і розуміти їх, читаючи. Ось приклад:

Пану Міністру Шляхів У. Н. Р.

Представляя при цьому предложення Відділа відчуження об його рішенні в справі відчуження участка землі, належащой громаді с. Триліс з включенням в нюю участка казенного ліса, маю за честь покірно просити Вашего ув’язення (sic!) для негайного виконання цього постановлення, щоб не було припинення робот.

Оттакого нагородив чоловік. Мабуть думав, що поважніше та офіціальніше буде з тими предложеннями, рішеннями та включеннями. Є дві справжні перлини в цьому творі канцелярської музи: відчуження („отчужденіе“ — чому-б не витворити вже з нашого власний, власність — вивлащення?) і ув’язнення: не знав, як буде по нашому „заключеніе“, заглянув у словник Дубровського і знайшов ув’язнення. Слава тобі Господи! Так і вліпив — ничтоже сумняшеся. Вже про нещасну граматику нічого й казати: півтора десятка гидких помилок у 5—6 рядках; слово по слову

30