троє та; Українець скаже: Микита й Тарас — лехко, плавно й мелодійно.
Отож усякий, хто з увагою читатиме наші ґазети та журнали раз-у-раз наскочить, аж іспіткнеться, на такі вирази: щоб в свій час (замісць: щоб у свій час), вона усе зробила (зам.: вона все зробила) і т. ин.
Кінцівка неозначального стану дієслів ти може вкорочуватиса в ть, відповідно до вимог милозвучности; так само й заміненник ся в кінці дієслів: ходити пішки — ходить окремо; треба вжити заходів — Міністр наказав ужить особливих заходів (так напише урядовець У. Н. Р. року 1940; сучасний напевне написав-би, як навмисне: наказав вжити особисті західи, зробивши в чотирьох словах чотирі помилки). Здалося мені — здалось Оксані і т. д.
Можна вживати щоб і щоби, знов і знову: щоб одчинити — щоби бачити (як погано було-б: щоб бачити!), щоб ударити або щоби вдарити, щоби злізти або щоб ізлізти, щоби знов узяти або щоб ізнову взяти і т. д.
Як бачимо — багато засобів має наша мова, щоб уникнути прикрого для вуха збігу голосівок або шелестівок. Я-ж не всі приклади визбірав, — їх значно більше; але й цих прикладів досить, щоби показати ці дорогі та своєрідні прикмети нашої мови, її мелодійність, милозвучність. І серце болить, коли бачити, як свої-ж люде, свідомі, патріоти, через недбалість свою толочать ногами
40
