Сторінка:Модест Левицький. Паки й паки. Про нашу літературну мову. 1920.pdf/57

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


„Соня, ты опять стаканъ лопнула?“ Або: „Ахъ, этотъ человѣкъ меня погибнетъ!“

Вчити у нас тільки діяльного стану: вчити дітей і не чому, а чого: французької мови. Отже сказати: вчити мову — буде nonsens для нас і запеклий московізм; треба: вчитися мови або, хоч із варварізмом: студіювати мову. Несвідомо й Великий Кобзарь наш зробив помилку: чужому навчайтесь, — треба: і чужого навчайтесь. Нападати кого, а не на кого: троє одного напали. Такий мене страх напав!

Займатися може паливо в печі чи у грубці зайнялась солома. Отже не по нашому буде: займається фізикою чи там чим иншим. Так само: займати когось розмовою, займи дитину, щоб не нудилась, — не добре по нашому (займи телята з паші). Треба отже шукати инших слів для таких виразів, наприклад: забав дитину.

Вживати: заживати чого, а не що: вживає горілки, вживає чужих слів у нашій мові. Грати на скрипку, на дудку, а не на скрипці, дудці.

„Тай найняла козаченька на скрипочку грати“

„Заграй мені, дударику, на дуду,
Нехай-же я своє горе забуду“. (Нар. пісні).

Доходити чого, а не до чого: дійшов способу.

Іти по воду, а не за водою. Можна сказати: човен пішов за водою, — але це зовсім инше: поплив по течії, понесла його вода. Так само:

55