Сторінка:Модест Левицький. Паки й паки. Про нашу літературну мову. 1920.pdf/64

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


і трудніше підвести їх під категорії, але за те безмірно багато поодиноких виразів, що бренять для вкраїнського вуха дуже прикро, гидко і дуже псують дух нашої мови. В кінці я подаю спробу покажчика таких московізмів і полонізмів, що, певна річ, не вичерпує й десятої частини їх, а тут постараюся зібрати й зазначити хиби проти складні.

Не можна заміняти в нашій мові минулий час наказовим способом, як це практикується в московській мові: „А він візьми та кинь“ або „а він і напиши на це“ — замісць нормального: взяв і кинув, написав.

Так само: „а він давай кричати“ — замісць нашого: а він ізняв репет, або-що.

Також нема у нас московської форми неозначального стану замісць будучого часу: сьогодня бути грозі — замісць нашого простого: сьогодня буде гроза (туча? громовиця?).

Так само: не бути йому щасливим (не бывать Торжку Новымъ Городомъ) зам.: не буде йому щастя, не буде він щасливий.

Теж не можна вживати на московський штиб наказового стану замісць умовного: не ходи він туди, то був-би живий; у нас для цього є давно-минулий час, якого не має московська мова: як-би він був не ходив туди, то був-би живий. Така форма наказового стану подекуди зустрічається в наших лайках (цього сорту лексіколоґію широко запозичили: ми у Москви):

62