Сторінка:Модест Левицький. Паки й паки. Про нашу літературну мову. 1920.pdf/66

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


форма, яку я назвав-би своєрідним українським nominativus absolutus. Напр.:

Бачивши батько, Грицькову причину, лап його зараз за чесну чуприну (пісня про мудрого Грицька).

Вважаючи владика на це прохання, дозволив їм узяти шлюб у Петрівку („Чернигівка“).

Такі гарні своєрідні форми зустрічаються часто у старих українських документах, у літописах (напр. Самовидця) і чистій народній мові. Даремна річ шукати їх у сучасних наших письменників та у всяких партійних часописах...

* *
*

Де-які складені з наших слів, але на чужий нам штиб.

Московізми:
Наше:
Б’ється, як риба об лід Побивається, сердешний.
Бесіди не може бути
Слова нема
Що й казати. (Бесіда — приятельська розмова при чарці).
Вдарив лицем у грязь Сорому набрався.
Від нічого робити З нечев’я.
В ус не дує Йому байдужісінько.
Посидів годину — другу Просто: годину, годиночку.
Диву дався Здивувався.
До тих пір, з тих пір Доти, з того часу.