Ця сторінка вичитана
форма, яку я назвав-би своєрідним українським nominativus absolutus. Напр.:
Бачивши батько, Грицькову причину, лап його зараз за чесну чуприну (пісня про мудрого Грицька).
Вважаючи владика на це прохання, дозволив їм узяти шлюб у Петрівку („Чернигівка“).
Такі гарні своєрідні форми зустрічаються часто у старих українських документах, у літописах (напр. Самовидця) і чистій народній мові. Даремна річ шукати їх у сучасних наших письменників та у всяких партійних часописах...
* *
*
*
Де-які складені з наших слів, але на чужий нам штиб.
Московізми:
|
Наше:
| |||||
| Б’ється, як риба об лід | Побивається, сердешний. | |||||
|
Що й казати. (Бесіда — приятельська розмова при чарці). | |||||
| Вдарив лицем у грязь | Сорому набрався. | |||||
| Від нічого робити | З нечев’я. | |||||
| В ус не дує | Йому байдужісінько. | |||||
| Посидів годину — другу | Просто: годину, годиночку. | |||||
| Диву дався | Здивувався. | |||||
| До тих пір, з тих пір | Доти, з того часу. |
