на дворѣ и пити; обѣдавъ же и пивъ и леже на ночь у Пятидна. Завътра же присла татарина, именемъ Баймура, Баймуръ же приєхавъ ко князю и рче: „Василько! прислалъ мя Бурандай, велѣлъ ми городъ роскопати“. Рече же єму Василько: „твори повелѣноє тобою“. И нача розкопывати городъ, назнаменуя образъ побѣди“. Отакъ мусили князѣ власными руками руйнувати те, въ чому бачили останню оборону проти ворога, а по̂сля того ихъ примушували бенкетувати съ Татарвою.
Боротьба зъ схо̂дными, якъ само и съ по̂вно̂чно-захо̂дными ворогами ско̂нчилася за для Данила невдачею; черезъ те, що сила була у него менша; одначе жь на долю Галичины випало скинути татарску неволю; а по̂вно̂чно-схо̂дно̂й або Московско̂й Руси довго ще довелося тягти татарске ярмо.
Сь того часу Татаре почали остерегати Данила; коли оденъ съ претенденто̂въ до трону на Галичину прохавъ у Татаръ запомоги, єму мовили: „како идеши въ Галичь, а Данило князь лютъ єсть; оже отъиметь ти животь, то кто тя избавить“. Стереглися вони ще й того, що Данило не по̂дбивъ проти нихъ захо̂дныхъ державъ; тымъ-то навѣть Бурундай звавъ Галицко-Волыньскихъ князѣвъ „мирниками“, се бъ то такими, що перебувають съ Татарами въ союзѣ. Власть Татаръ на Украинѣ-Руси далеко не була такъ мо̂цно затвердженою, якъ въ Московщинѣ.
ЗАГАЛЬНИ̂ ЗАМѢТКИ ПРО ИСТОРИЧНЕ ЗНАЧѢНЄ КНЯЗЮВАНЯ ДАНИЛА ГАЛИЦКОГО.
Теперъ зъ усего того, що ми сказали про Данила, зробимо оглядъ и оцѣнку всему тому, що було зроблено за єго часъ.
Чимала протягомъ частина Руси, се бъ то по̂вденно-захо̂дна, або Галичина, за Данила во̂длучилася водъ останко̂въ Украиньско-рускихъ Земель и почала жити во̂друбнимъ житємъ. Ся во̂друбно̂сть була шкодливою тымъ, що згодя трохи-потрохи могла бы розвиватися во̂друбно̂сть на другихъ Земляхъ. Але жь були съ тои во̂друбности и добри̂ добутки. Галичина не хотѣла терпѣти такихъ утиско̂въ, яки терпѣли останни̂ Руски̂
