Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/107

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 99 —

Землѣ, вона рвалася на волю и прямувала до розвитку справдѣ цивілізованого на той часъ житя. Коли бъ було пощастило ѣй на сѣй стежцѣ, вона бъ придбала велику користь не то̂лько всѣй Украинѣ-Руси, котру бъ притягла до себе, а навѣть и Московщинѣ, вызволила бъ єѣ во̂дъ ворого̂въ; вона бъ надала останнимъ Рускимъ Землямъ цивілізованого житя здорового, самосто̂йного и во̂дповѣдного часови горожаньства. Украина-Русь въ друге бъ во̂дограла ту ролю, яку вже разъ виповнила и яка на вѣки высоко по̂днесла и освятила Кієвъ.

За Данило̂въ чась на долю Украины-Руси выпало багацько тяжкихъ ударо̂въ, нещастя, але вони не задушили въ нѣй житя, котре обѣцяло въ будущинѣ пышно розцвисти. Въ годину смерти Данила зъ Украиньско-Рускихъ Земель не розо̂йшлися гро̂зьни̂ хмары, але жь за житя єго Русь боролася жваво и де въ чому зъ добрими успѣхами и добутками. Фортецы зруйновано по наказу татарского баскака, каже С. М. Соловєвъ; но Холмъ зберѣгся и въ загалѣ не така вже тяжка була кормига татарска на полудни; нападъ Бурандая перейшо̂въ якось мимо“. Не треба вже було мѣркувати, якихъ засобо̂въ вжити для боротьбы съ Татарами; засобы вказавъ Данило, то були — однодушно̂сть въ Рускихъ Земляхъ и спо̂лка зъ Нѣмцями проти Литвы а зъ Заходомъ въ загалѣ проти Татаръ. Коли бъ по̂сля Данила все йшло такъ, якъ и за него, то Украина-Русь спромоглась бы устояти проти хочь якои незгоды и дожила бъ до ясного дня свого самосто̂йного житя.

На лихо не було другого Данила; нѣ жаденъ съ князѣвъ, яки̂ були и за него и по̂сля него, не мавъ въ собѣ Даниловои вдачи, неминучо потрѣбнои державцеви , особливо въ таку тяжку годину, не выключаючи и симпатичного Володимира Васильковича. Не було чоловѣка, що бъ зумѣвъ кермувати полѣтикою Украины-Руси, повертаючи єѣ разъ-у-разъ до однои меты. По̂сля Данила не було вже мѣжь Украиньско-Рускими князями однодушности; се показалося зразу: якъ довелося воювати съ Поляками по̂сля Данила, князь Левъ не зьєднався зъ братомъ и дядькомъ. Левъ воюючи зъ Литвою, не выпрохавъ запомоги у Василька и прохавъ єи у Татаръ. Недостача солідарности мѣжь Украиньско-рускими князями не давала имъ спромо̂жности наступати на ворого̂въ. Черезъ се и вплывъ Татаръ почавъ рости. Русь не змо̂цнялася, а Литва и Польща