Польскій король Владиславъ Ягайло зро̂внявъ конституцією въ Єдльнѣ (1433 р.) Руски̂ Землѣ що до правъ зъ иншими Землями Польскои Рѣчи посполитои. Въ ту пору выступає въ Галицко̂й (Червоно̂й) Руси (схо̂дно̂й Галичинѣ) на чолѣ заряду справъ духовныхъ и державныхъ старый ро̂дъ Одровонжѣвъ. Во̂нъ дѣлився на ко̂лька родинъ. Именно було двохъ брато̂въ, любимцѣвъ Владислава III. и Казимира Ягайловича, наслѣднико̂въ Ягайловыхъ. Оденъ бувъ Янъ зо Спровы Одровонжь, именованый латиньскимъ Льво̂вскимъ арцибіскупомъ по смерти Яна Ряшѣвского (1436 р.), що перенѣсъ резиденцію арцибіскупску (1414 р.) зъ Галича до Львова, а другій Петро зо Спровы Одровонжь, зъ разу (1436 р.) ще Галицкій староста а необавки воєвода и генеральный староста Рускихъ Земель.
Руске воєводство обо̂ймало тодѣ Землѣ: Льво̂вску, Галицку, Перемыску и Сяно̂цку. Кро̂мъ сихъ були ще два повѣты: Самбо̂рскій и Жидачѣвскій. Кожда Земля и кождый повѣтъ мавъ свого старосту. Надъ ними старшувавъ воєвода и генеральный староста Рускихъ Земель такъ повагою якъ и становищемъ своимъ.
Воєвода Петро погибъ лицарскою смертю въ походѣ на Молдавію въ битвѣ зъ Молдавскимъ господаремъ Богданомъ (1450 р.), а арцибіскупъ Янъ съ туги за братомъ въ ко̂лька день опо̂сля. Завагавшись трохи, именувавъ Польскій король Казимиръ Ягайловичъ Петрового сына Андрѣя воєводою и ге-
