Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/118

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 110 —

и во̂ддала єму біскупске майно. Се діялося на Руси часто, що особистый интересъ королѣвскій переважувавъ самоуправу церковну. Королѣвски̂ справы боронивъ біскупъ Крако̂вскій Збігнєвъ Олесницкій, що на переко̂ръ капітулѣ, свояка згаданого Миколая Хшонстовского высвятивъ на Перемыского біскупа.

Вернѣмъ теперь назадъ до Одровонжѣвъ. За часо̂въ Андрѣя Одровонжа здобули Турки Царгородъ и положили конець схо̂дно-римско̂й (Грецко̂й) державѣ (1453 р.). Водъ сеи пори досягавъ турецкій мечь границь Угорскихъ и Польскихъ. Папы Римски̂ старалися загрѣти духа, якій передъ 200 лѣтами ворушивъ суспо̂льностю по̂вденнои и середнёи Европы. На покликъ папы Римского Пія II. зо̂бралися (1463 р.) хрестоносцѣ по̂дъ проводомъ якогось Щасного съ Панёва. Були се молодики, сыны шляхты осѣлои на Руси та й охотники зъ сусѣдныхъ Земель. Си̂ хрестоносцѣ (около 12.000) не добре одѣти̂ и оплачувани̂ кинулися на дворы сельскои шляхты, занепокоили Крако̂въ и облягли Льво̂въ. Льво̂въ окупився гро̂шми и доставою пожины. Щасный съ Панёва, ограбивши зъ майна сельску шляхту и мѣсточка, по̂шовъ на Угорщину, бився по̂дъ проводомъ князя Бургундского и Угорского короля Матвѣя Корвіна съ Турками и допомо̂гъ побити Турко̂въ, нападаючи ко̂лька разо̂въ по̂дъ часъ битвы на во̂йско турецке. Гомо̂нъ пѣснѣ польскои въ честь Богородицѣ розлягався ажь до табору турецкого и оживлявъ надѣєю христіяньскихъ нево̂льнико̂въ въ турецкому таборѣ та додававъ лицарского духа товаришамъ бою. Щасный съ Панёва причинився такимъ способомъ до побѣди надъ Турками, вызволивъ христіянъ съ полону турецкого и добувъ такои слави, що король Матвѣй дякувавъ єму прилюдно и во̂ддавъ за него власну своячку. Грабованє Щасного съ Панёва на Руси за часу Андрѣя Одровонжа довело до тѣснѣйшого звязку мѣжь шляхтою а Львовомъ.

Такъ зближились до себе и сполучились для спо̂льнои обезпеки двѣ найважнѣйши̂ по̂двалины давнои Рѣчи посполитои Польскои: шляхта и во̂льне мѣщаньство. Небавомъ по̂сля того, бо вже р. 1405 выступили станы краєви̂ однодушно супроти всемогучои родины Одровонжѣвъ.

Насувається пытанє, чи родину Одровонжѣвъ по смерти Андрѣя Одровонжа зовсѣмъ усунено зъ Льво̂вскои Землѣ?