Сторінка:Монографіи до исторіи Галицкои Руси М. Смирнова, М. Дашкевича и Дра И. Шараневича (1886).pdf/125

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 117 —

селами. Надани̂ посѣлости, мимо застереженого права выкупу, не були выкуплени̂, и опо̂сля перейшли въ дѣдичну власно̂сть сеи родины. Маргарета, дочка Вінцентія зъ Шамотулъ, выйшла за мужь за Вацлава князя Ратиборского и принесла свому чоловѣкови яко вѣно́ Яворо̂въ зъ сумѣжными волостями. Князь Ратиборскій не живъ на Руси, отже майномъ єго жѣнки завѣдували державцѣ.

Якъ Яворо̂въ по жѣнцѣ до̂стався князеви Шлєскому, такъ и Глиняны перейшли до иншои знатнои родины зъ Великопольщи. Софія, дѣдичка зъ Глинянъ (може зъ Голого̂рскихъ), внесла те майно въ до̂мъ свого чоловѣка Яна зъ Опорова, воєводы Берестейского. Въ р. 1477 Андрѣй зъ Опорова, съ того жь самого роду, канонікъ у Полоцку и архидіяконъ гнѣзненьскій, ставъ біскупомъ Перемыскимъ, однакожь не зъѣхавъ на Русь, а то̂лько съ Польщи чотыри роки завѣдувавъ перемыскою дієцезією. Беата, дочка каштеляна Берестейского, Миколая зъ Опорова, по̂шла за мужь за Давида Бучацкого, а сей забезпечивъ собѣ вѣно́ записомъ на Бучачѣ и селахъ до того мѣста приналежныхъ.

Ядвига, дочка воєводы Станислава съ Ходеча, выйшла замужь за Михайла Бучацкого зъ Язло̂вця. Єи чоловѣкъ умѣстивъ и забезпечивъ собѣ посагъ на мѣсточку Мартыновѣ. Елисавета Змигородска, дочка Теодорика Бучацкого, каштеляна Каменецкого, во̂ддалася за шляхтича Яна Мышковского. По своѣй стрыянцѣ Ядвизѣ, жѣнцѣ Михайла Бучацкого, дѣдичить вона приналежну ѣй спадщину Мартыно̂въ и двѣ частины съ того продає Янови Коло зъ Далеєва, а одну третину єму дарує. Янъ Коло довги̂ лѣта держить урядъ по̂дкоморія и стольника Галицкого и єсть предкомъ розвѣтвленои опо̂сля родины, що писалася „de Delejów alias de Popów“.

На Гологорахъ пишеться Миколай по̂дстолій Льво̂вскій. По єго смерти до̂стала се майно въ спадщинѣ дочка Елисавета, однако жь вона уступає съ тои посѣлости Янови зъ Сѣнны. Сѣниньски̂ заволодѣли Золочевомъ и Гологорами та писалися съ того часу Голого̂рскими, однако жь ихъ треба во̂дро̂жнити во̂дъ давнѣйшихъ Голого̂рскихъ. Зъ нихъ Янъ зъ Сѣнны пишеться по̂дкоморіємъ Перемыскимъ и старостою замку въ Олеську. Въ р. 1499 поступає во̂нъ на урядъ по̂дкоморія Судомирского и каштеляна Малогоского. Родина зъ Сѣнны придбала