собѣ такожь Поморяни. Дорота, сестра брато̂въ Сѣниньскихъ, а вдова Льво̂вского хорунжого, Миколая Свинки, що р. 1474 оборонивъ Поморяны проти Татаръ, выйшла вдруге замужь за Жигмонта Кердея, старосту Теребовельского, властителя Поморянъ, бо Миколай Свинка бувъ то̂лько державцею того го́рода. Въ р. 1499, коли Янъ зъ Сѣнны бувъ вже дѣдичемъ Голого̂ръ, Дорота повдовѣла вдруге, по старостѣ Теребовельскому Жигмонтѣ; вона признає, що браты Янъ и Викторинъ зъ Сѣнны сплатили суму, яка тяжила по першому єи чоловѣцѣ, Миколаю Свинцѣ, на єго майнѣ (державѣ). Вже въ сѣй грамотѣ оба браты именуються дѣдичами двохъ просторыхъ посѣлостей, Голого̂ръ и Поморянъ.
Юрша Ходоро̂вскій зъ Бортникъ оженився зъ Анною, дочкою Тарла зъ Щекаревичь, старосты Стрыйского. Во̂нъ наступає по̂сля свого тестя Тарла въ староствѣ Жидачѣвскому и Стрыйскому (1470). Опо̂сля старостою Жидачѣвскимъ выступає Теодоръ съ Панёва, имовѣрно близькій своякъ родины Юрши съ Ходоростава, що й на Подо̂лю мала посѣлости. Потомокъ Теодора названый Auctus (Артуръ?) съ Панёва бувъ по̂дъ конець XV. столѣтя старостою въ Жидачевѣ и державцею Городиска.
До особлившихъ же дослѣдо̂въ веде нась нагромадженє даныхъ про родину Лопатко̂въ зъ Осталовичь, — и проясняє во̂дносины, середъ якихъ проживали вѣрни̂ грецкои церкви на Руси. До родины Лопатичь (або Лопатко̂въ), що писалися на Осталовичахъ, належали Романъ зъ Осталовичь, Митко, Сѣнко Лопатичѣ и Андрѣй Лопатичь або Лопатка, дѣдичь Осталовичь. Позаякъ во̂дъ смерти Антонія, митрополіты Галицкого, съ ко̂ньцемъ XIV. вѣку Галицка епархія обряду грецкого не мала своихъ єпископо̂въ, Станиславъ съ Ходеча, староста Галицкій, въ р. 1458 надає шляхтичеви Романови зъ Осталовичь власть наглядати, засуджувати попо̂въ округа Галицкого (districus Haliciensis) и поберати во̂дъ нихъ всяки̂ данины. Тому жь Романови надано опікуньство (patronatus) зъ юрісдикцією надъ монастыремъ въ Крылосѣ (коло Галича) зъ до́брами Перегѣньско и Благовѣщенє, приналежными до того монастиря. Опѣкуньство надъ церквами и монастырями не було незвычайне на Руси. Такъ вже король Владиславъ Ягайловичь р. 1443 грамотою, выданою въ Сяноку князеви Михайлови Пиньскому
